А, вірніше, суп за мотивами рецепту "Суп горця". Поясню чому. Прочитавши такий вступ до рецепту: "Місіс Хадсон була впевнена, що дичина з Шотландії — найкраща у світі. Тому, коли куховарці вдавалося знайти на ринку шотландського зайця, фазана або шматок оленини, в будинку на Бейкер-стріт пахло як у будинку шотландських горців, і жарке, і жарке, і жарке. чудового м'яса. - Мені було достатньо, щоб зацікавитись ним. І я стала чекати нагоди зустріти у продажу хоч якусь дичину, хоч би кролика. Ну, ось, як на зло... не щастило! Випадок трапився лише приблизно через рік, я наскочила на лосятину. О! Ось те, що потрібне! Купила і бігом на кухню. Вчитуюсь у рецепт і буквально сатанею. Пропонується найніжніший лук-порей, селера і моркву варити, не повірите, ДВА З ПОЛОВИНОЮ! години... Ну, для мене це просто неприйнятно! І я почала готувати так, як звикла... У результаті вийшов дуже смачний суп, у якому по-можливості дотримано складу інгредієнтів, але змінено технологію приготування.