Любов до заморожування в мене з дитинства. Коли живеш на півночі, де півроку зима, це найкращий спосіб заготовити та зберегти продукти. Холодильник тоді був не в кожному будинку, але взимку – мороз, влітку – льодовик, копнеш землю на 1-1,5 метра і ось він лід, вічна мерзлота. Краса! Бережи що хочеш. Тому з початку зими, коли наставали холоди, а у прабабусі було трохи вільного часу від господарства (зроблено всі роботи на городі, не треба пасти тварин і вічно заготовляти їм сіно), переважно, у вихідні дні ми сідали за стіл і ліпили пельмені, робили вареники зі своєї капусти та карто. Робили все це великими партіями, виносили на мороз, розкладаючи на підносі, а коли все це замерзне, бабуся пересипала в полотняні мішечки і підвішувала їх у коморі. Заморожували борщ, бульйон у невеликі ємності. По осені до магазинів завозили яблука, купували їх цілими ящиками, частину яблук заморожували, від морозу вони ставали солодшими. Вечорами бабуся куховарила булочки і робила хліб, і це теж все заморожувалося і діставалося в міру необхідності. Занесеш булочки до хати, вони трохи полежать біля грубки, відійдуть – і як свіженькі. Родичів у прабабусі багато, і невідомо, хто і коли загляне на вогник, і є чим пригостити. Я люблю паштет із печінки. Навчила його робити моя тітонька, роблю я його вже давно, років 15. Ну, що може бути смачніше домашнього паштету, без загусників, без фарбників!