У далекі 90-ті роки я була студенткою, час був нелегкий для нас, простих смертних, можна сказати голодний. Виживали, як могли. І ось одного разу я приїхала у гості до подруги, з якою ми разом навчалися в інституті. Її мама покликала нас пити чай і до чаю запропонувала джем із... ківі (як вона сказала, посміхнувшись). Я була в легкому шоці, тому що знала цю сім'ю і знала, що вони так само як і всі не сильно можуть дозволити собі дивовижний на той час фрукт. Але я пила чай із джемом, який був надзвичайно смачний, смарагдового кольору, кисло-солодкий! За чаєм, я все ж таки не втрималася і запитала хто ж їм подарував стільки ківі (бо джему в полі мого зору була ціла трилітрова банка. На що моя подруга зі своєю мамою розсміялися, і зізналися, що це джем з агрусу з додаванням лимона!!! роки. А в цьому році спробувала зробити з коричневим цукром.