Хто і коли придумав розтягнути сире, по-особливому приготовлене тісто до товщини цигаркового паперу, а потім загорнути в нього товстий шар фруктової начинки? Кажуть, історія цього дивовижного пирога - штруделя (струділя) - сягає корінням у Візантію і навіть Стародавню Грецію. Нинішню назву він отримав набагато пізніше, у XVIII столітті, від німецьких кондитерів. Вони й зробили його королем тогочасних пирогів, заперечуючи пальму першості у його випічці у віденських пекарів. Німецькі, австрійські, угорські, чеські кондитерські крамниці успішно торгували всілякими видами штруделів – з горіхами, яблуками, сиром, вишнями, суницями, маком, родзинками. У ті часи штруделі бували не лише солодкі, а й з грибною, картопляною, капустяною та навіть рибною начинками. У наш час перевагу віддано штруделю до чаю. Серця кондитерів штруделі підкорили тому, що довго не черствіють (властивість витяжного тіста) і в них велика частка начинки - можна не боятися погладшати. Крім того, тісто для штруделю можна приготувати зовсім без жирів, що дуже важливо для людей, які дотримуються дієти, і для тих, хто страждає на діатези.