Незабаром казка дається взнаки, та не скоро справа робиться. Даються взнаки казки старим та стареньким на втіху, молодим людям на повчання, а малим хлопцям на послух. З казки слова не викинеш, а що було, те й колишнім поросло. У деякому царстві, в Цільнозерновій державі жив був цар Хліб, і була у нього дочка принцеса Пшеничка. Сподобався Пшеничці принц Чечевичка з Горохового царства, а батько й чути про нього не хоче: - Не бувати цьому! Ти що, не читала казок про царя Гороху? Адже він бідний, і син у нього такий же! Світом з ним підеш, опухнеш від горохової каші! Що б не казала принцеса, батько стояв на своєму, адже він давно помітив нареченого Овса - сина королівського скарбника. А тим часом час минав, і царівна була на виданні. Ось і пішов цар на хитрість і видав указ: - Хто приготує найсмачніший хліб, той і отримає царівну Пшеничку за дружину! Хліб був упевнений, що із завданням найкраще впорається Овес, подарував йому мішок пшеничного борошна і наказав решту борошна замкнути на замок, щоб ніхто не витяг. Зовсім засмутився тут принц Чечевичка: - Ніколи не бути нам з тобою, Пшеничко, разом... Який із бобових хліб? З гороху хліб не напечеш!...». - Почекай горюнитися, любий Чечевічко, - втішала принцеса. - Я тобі допоможу, і ми разом врятуємо наше кохання - випечемо гороховий хліб. Лягай спати - ранок вечора мудріший. Тим часом у всіх державах - Фруктовому, Оріховому, Молочному - принци почали винаходити і готувати свій хліб, адже кожен хотів отримати за дружину розумницю та красуню Пшеничку. Принцеса ніч не спала, розпустила свою косу, обмелола з неї зерна і намолола муки. Зібрала в хусточку і вирушила до принца Чечевічка. - Милий принц до кінця змагання я не зможу бачитися з тобою – батько заборонив виходити із замку. У цьому вузлику мука, а ось записка, тут рецепт горохового хліба. Дотримуйся точно написаного, і в тебе все вийде! - Поцілувала принца та втекла.