Коли я прочитала назву конкурсу, одразу подумала про те, що історія має бути з далекого минулого. Чомусь у цей момент згадалося дитинство та пончики, які смажила мама з дріжджового тіста. Вона клала в середину фруктово-ягідну карамельку, і коли пончик смажився, карамелька плавилася і виходила дуже смачна начинка. Згадалися студентські роки, коли в Петровському сквері, що знаходився поряд з нашим інститутом, встановили автомат, який випікав пончики з дірочкою всередині, за якими ми бігали на великій перерві. І я вирішила, що треба готувати пончики. Знайшла рецепти та обрала найпростіший. Я не помилилася, він підкорив мене своїм чудовим результатом. Пончики вийшли найніжніші, тісто, потрапляючи в олію, моментально збільшувалася в розмірах, чим викликало мене в повне захоплення, тому що я очікувала такого результату тільки від дріжджового тіста, а дріжджів у моєму рецепті не було. У пончиків тонкі стінки, а яблука перетворюються на ніжну начинку. Коли говорять про пончиків, чомусь одразу виникає асоціація з чимось дуже жирним. У цьому рецепті масло не відчувається зовсім, всередину тесту вона не потрапляє, завдяки вмісту в тісті горілки. Спробуйте та оцініть!