Моїй бабусі присвячується. Народну музику багатьох країн неможливо уявити без гармонії. Ох, як шкода, що гармонія майже не зустрічається в нашому житті. А ще в моєму дитинстві, так років 20 тому, гості в будинку моєї бабусі хвацько танцювали, співали, сміялися і плакали під гармонію. І було все дуже душевно, по-домашньому, не дивлячись на скромне оздоблення кімнат і простоту накритого столу - варена картопля, пюре з ріпи, мочена солона редька - фірмова страва мого діда, ось така проста кулінарна гамма смаків. Але не стало бабусиного брата-баяніста, і веселощі стали вже іншими… Бабуся мріяла, що виросте онук, буде гармоністом, але один вибрав піаніно, інший скрипку. Отже, гармоністів тепер ми запрошуємо з боку і лише на ювілейні дні народження. Ви скажіть, що на фото ви бачите акордеон, але в розумінні моєї бабусі все, що з хутром, розсувається в сторони і видає настільки улюблені їй мелодії - гармошка. Адже гармошку називають старшою сестрою акордеона та баяна. А ви знаєте, скільки їх? Тульська, саратівська, «черепашка», бологоєвська, білобородівська, касимівська, петербурзька (попередниця баяна), марійська марла-кишеня, в'ятська, ливенка, русянка, рояльна елея (попередниця акордеону), сибірська, кулька, та азербайджанська, німецька та віденська, однорядні та дворядні. А ви знаєте, що гармошка – це німецький винахід? Однак вона так полюбився на Русі, що ми вважаємо її споконвічно російською, рідною, як дерев'яна свистулька, балалайка, береста (дудочки з берести) та дерев'яні ложки. Плясові, страждання, частівки. Скажеш хоч одну цю назву, і одразу згадується гармошка. Гармонь та народна пісня завжди збирають людей, об'єднує, розкріпачують їх. А в доброму настрої і найпростіші страви застілля сприймаються як найсмачніша кулінарна гамма смаків.