Будучи молодими, ми з чоловіком відпочивали на Шацьких озерах. Жили у наметах, їжу готували самі, рибалили, веселилися. Праворуч від нас у наметі відпочивали дві вірменські родини. Зліва сім'я з Карелії. Здружилися. Вирішили дружбу підкріпити гарним пікничком. Чоловіки закупили ціле відро розкішної баранини. Зайнялися м'ясом хлопці вірмени. Ніяких надмірностей, м'ясо цибуля та спеції. Довго, дуже довго по черзі м'яли, місили. Вранці розвели величезне вогнище. Зробили щось, що за формою нагадує мангал. Коли дрова прогоріли, помістили над ними шашлики та казан із цибулею та помідорами. Коли всі вгамували апетит, адже крім шашликів було багато овочів, м'ясо з шампурів знімали в казан, під яким підтримували мінімальний вогонь протягом дня, охочі підкріпитися підходили, набирали порцію гарячого, соковитого м'яса, просоченого соком помідорів і цибулі. Ось і я з онуками вирішили повторити той шашлик. Самостійно замаринували м'ясо, розвели багаття, посмажили шашлик. Щоправда, лісом нам послужив сад. Шашлик вийшов м'який, ніжний та соковитий! Сьогодні у мене була мета розповісти вам про соус. Цей соус робимо з усіма видами м'яса, але баранину без нього вже не уявляю. Застигла баранина застигає жиром на губах. А перебуваючи в гарячому соусі, це казка! Запекли ми на багатті овочі, наліпили пиріжки з цибулею та яйцем. Спекли коржики з кунжутом, замість хліба. А головне, дівчатка залишилися дуже задоволені та горді тим, що все робили самі.