"Чому така назва?" - Запитайте Ви. Розповідаю. Сьогодні стояла у черзі у супермаркеті до каси. Черга здоровенна, ніби свято яке днями має бути. Від нудьги почала гортати кулінарний журнал, який лежав поруч на полиці. Переглядаю ліниво рецепти... Усі якісь м'ясні рулети, лазаньї. Коротше, все те, що для мене не є особливо актуальним. Мені б щось низькокалорійне і смачне, чого я ще не знаю і не вмію. І раптом... бац! Рецепт, що мені треба! І я ще ніколи так не готувала! "Еврика!" - Вигукнула я, зрозуміло, про себе (інакше б оточуючі за дурню прийняли). І я одразу вирішила, що саме так рецепт і назву. Але потім, коли приготувала, то "Еврикою" називати мені розхотілося... Надто запіканка смачна і навіть, можна сказати, вишукана, щоб називати її цим словом, яке вигукнув Архімед, сидячи у ванній. І я перейменувала на більш гламурне "Еврідіка". Сьогодні готувала вперше, але все вже випробувано, із рецептурою розібралася. Дивовижна страва, а мене здивувати важко. Тепер показую вам. Всі пропорції вказую, як в оригіналі, але далі, по ходу подій я вноситиму свої корективи.