З історії. Літописець Нестор писав: «X століття на Русі видалося важким: йшла велика безперервна війна з кочовими племенами, які робили постійні набіги на російські землі. Якось печеніги взяли в облогу Білгород. Довго тривала облога, і в місті почався сильний голод. Тоді зібралося народне віче, і вирішили городяни: краще здатися печенігам, аніж усім помирати з голоду. Але один старець сказав: «Не здавайтеся ще три дні і зробіть те, що я вам велю». Звелів старець зібрати з усього міста залишки вівса, пшениці і висівків, приготувати з них цежь (кисільний розчин) для варіння киселю, та пошукати меду і зробити з нього солодку сити (медовий звар, розварний мед на воді). Потім наказав викопати дві криниці і поставити в них діжки врівень із землею. У першу кадушку налили кисільний розчин, а в другу медовий напій. На другий день запросили городяни кількох печенігів і привели їх до криниць. Почерпнули відром з першої криниці, зварили кисіль, стали його їсти самі, та запивати медовим напоєм з другої криниці і пригощати печенігів. Подивилися ті й вирішили, що годує росіян сама земля. Повернувшись, повідали печеніги своїм князям, все що було, ті зняли облогу і пішли від міста додому. »