Субота ранок. Сонячний промінчик, ласкаво торкнувшись стін нашої спальні, щебетання пташок і я, солодко потягуючись, подумала: "Як же добре... Не треба нікуди поспішати, можна ще поніжитися зайву хвилинку, а потім, сидячи біля вікна на кухні, насолодитися чашкою свіжозаварити. Мій настрій був таким святковим і ліричним, що хотілося крикнути всьому світу: "Доброго ранку!". "Доброго ранку, а сніданок скоро?" - обірвав мої думки на півслові мій палко коханий чоловік, що стоїть у дверному проемі і нервово смикає мій домашній халат. Ну от чому? Чому так швидко все добре закінчується? Опустити мене з небес на землю однією занудною фразою "Сніданок скоро?" Ох вже ці чоловіки, як діти малі. Зібравши всю свою волю в кулак і гарячково перебираючи в пам'яті що б такого приготувати, я підійшла до холодильника, відкрила і довго вдивлялася в його вміст, ніби за цей час там мало з'явитися що. Нерви не витримали біля... холодильника. "Чого тобі треба?" - мало не сказав він, майже як у Пушкіна в "Золотій рибці", благо я вчасно встигла зачинити дверцята. Картина неприваблива: кокосова стружка, що давно нудьгує, пакет кефіру, пакетик вершків, ах так, і одне сиротливо лежаче яйце. Що можна приготувати з одного яйця в цьому житті? А я все-таки спробую. І зі смиренним виглядом пішла готувати "Кокосовий кухен". Автору цього рецепта Svetlana-SP не просто подяка, а низький уклін. Ну що, поїхали!