Чарує осені кружляння, Лікує табір яскравих днів, Душа тремтить від хвилювання У свічках горобинових вогнів. У прохолоді сонної муки, З надр таємничих глибин, Я чую несміливе моління, Рум'янцем гороб, що спалахнули. Смуток обсипався, як листя, Згоряючи в заграві вогнищ, Наносить фарби осінь пензлем, На полотно помаранчевих кущів. Звучить мелодія проста З джерела душі моєї, Вдалину хмар сива зграя Пливе в сяйві променів. Піє душа, танцює Осінь, Підфарбувавши вулиць строкатих сивину, На долоні ярмарку вогнів, Танцюючи вальс у моїй душі… Довелося мені по роботі бувати у Вологодській області. Глибока осінь, навколо сопки – жовті, червоні, зелені якась краса. Це справжнє "Осіннє танго". Дуже любила я пройтися лісом - гріє сонечко, літає павутиння, під ногами шарудить листя. Занурившись у таку красу, забуваєш про все погане, на душі спокій і ліричний настрій.