Побачила цей тарт на одному з американських сайтів та спалахнула! Не бентежило навіть те, що йшлося про німецько-французький (ельзаський) тарт з особливим сортом італійських слив! Чесно зізнаюся, не виявилося у мене злив того особливого ґатунку, як і необхідної в цьому рецепті ложки бренді, при цьому зі звичайними підмосковними зливами та вірменським коньяком вийшло дуже здорово! Тонюсеньке пісочне тісто, багато сливової начинки, кориця і цитрусова нотка з ледь вловимою гіркуватістю. Невеликий нюанс приготування – запозичений у автора рецепту – цукор у начинку додається наприкінці, до того моменту, коли вже все готово! Іноді навіть думаю, що інтернаціональна кухня - найцікавіша і найсмачніша! А які виходять кулінарні шедеври!