Відразу скажу, що для мене ці хачапурі – спогади про дитинство. Впевнена, що оригінальний рецепт виглядав не так, але мій варіант – смачна альтернатива. А якщо вам пощастить знайти справжній сулугуні, тоді у вашому будинку буде маленьке свято! У вісімдесятих роках, страшно сказати, минулого століття моя сім'я жила в Тбілісі. Я була маленькою дівчинкою і мої спогади про це прекрасне стародавнє місто уривчасті, але яскраві, як усі дитячі спогади. Було в Тбілісі одне невелике кафе, в центрі міста, де готували хачапурі по-аджарськи, а називалося воно "Води Лагідзе". Щоб скуштувати хачапурі, треба було відстояти довгу чергу, що закінчувалася аж на вулиці. Кафе було в підвальчику, з гарними мармуровими сходами вниз. На величезну стільницю поруч із касою приносили листи з квадратними хачапурі та розкладали по тарілках. Смачніше за хачапурі, звичайно, я більше ніде не їла.